Моя бібліотека

    21 лютого відзначається Міжнародний День рідної мови. Це відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. Воно було проголошене на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, яка відбулася 26 жовтня – 17 листопада 1999 в Парижі. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.    Мова - духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен в першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб - МОВА. “Мови – це важливо!” – цей вислів обрано ЮНЕСКО гаслом Міжнародного дня рідної мови. Метою Міжнародного дня рідної мови є сприяння мовній різноманітності світу і стимулювання вивчення іноземних мов населенням різних країн. ЮНЕСКО виступило за зближення культур і їх активну взаємодію, зокрема, в мовних питаннях, оскільки саме мови в

  20 лютого в Україні щорічно відзначають День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні”. Цього дня вшановуємо пам’ять про тих громадян, завдяки яким змінено перебіг історії нашої держави. Більшість із них віддали своє життя під час подій Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), інші загинули пізніше – у березні та квітні 2014 року, захищаючи ідеали демократії, обстоюючи права та свободи людини, європейське майбутнє України. Увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні на державному рівні передбачено розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану заходів із вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні на період до 2020 року” від 23 серпня 2017 року №574-р. Відповідно до нього до Дня Героїв Небесної Сотні в навчальних закладах, військових частинах, закладах культури мають відбутися на

                 Війна... Чужа, неждана, непотрібна.                  Геройство, біль, дочасна сивина.                  Прокляття чаша випита до дна.                  Жорстока тиша вибухоподібна                  Війна... Війна... Війна.   Ці слова ми присвячуємо тим, хто 32 роки тому повернувся з нікому не потрібної Афганської війни, яка принесла біль, каліцтво та смерть. У цієї війни холодні очі, свій рахунок, своя безжальна арифметика. Ця війна назавжди залишиться болем у серцях нашого народу. Тисячам наших земляків судилося пройти це жорстоке випробування, більше трьох тисяч повернулися додому в цинкових трунах, 12 тисяч залишилися інвалідами.   Серед тих, хто захищав Батьківщину, але , на жаль, віддав своє життя були наші земляки:                     Піроженко Максим                     Непомнящий  Ігор                     Гінкул Андрій                     Секіраш Володимир Вони назавжди залишаться в нашій пам'яті, вони віддали своє життя заради нас.               А тим, хто за