Виховна година "Чорнобиль в серці отзоветься!"

                             Чи буде квітень як завжди

                           Дарунком весняної здоби.
                           Чи власним іменем біди
                           Ми назвемо його Чорнобиль?
                           Чи може викреслим його
                           З календарів своїх допоки
                           Нас теплий грітиме вогонь
                           Ще не відкритих ізотопів?
                           Безмежна мисль, немає меж
                           Її спинити годі!
                           І ти, Чорнобилю, ти теж
                           Не маєш меж сьогодні.

     Стогне дзвін. Та найгіркішими нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської  історії, не згасне у віках.
Полин-трава… Стародавнє містечко пригорнулося серед лісів і ланів до світловодої Прип’яті. А звідки, з яких глибин народних придбала ти назву— полин-трава?
Чорнобиль… Мертва зона… Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово руйнуються хати. Разом із ними руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини.
Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирають повільно, але в тяжких муках. Ще багато століть ця трагедія буде нагадувати про себе вадами у новонароджених.
Ранок… Чорний ранок…  26 квітня 1986 року.
О 1 годині 23 хвилині 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум’я. Мирна, щаслива весна перестала існувати.

             26 квітня!
В ніч із забуття
Йде страшне створіння – атомне дитя.
Суть його безкровна і зіниць нема
І уста безмовні, і душа німа.
Вирвавшись на волю з мороку ночей,
Вже калічить долі і батьків й дітей.
Виродок – створіння ціль страшну таїть
Поглина сумління, душі нам двоїть.
Простяга до серця щупальця страшні
І вселяє муки, муки неземні.
Присипляє мозок посвистом глухим
Стронцієву дозу сипле, наче дим.

  Ніяких сигналів про небезпеку, ніяких звісток про евакуацію. Лише згодом пролунали сигнали ЦО про негайний вивіз населення. Люди були забрані з вулиць, дехто встиг узяти в руки необхідне. Ніхто не думав тоді, що назавжди покидає рідну домівку.  Ось як про це розповідають ті, хто був першим та ціною власного життя рятував інших:

Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась у людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки ‘людства як невигойна рана на тілі України. Увесь цей жах відгукнувся болем у серцях мільйонів людей. За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення з міста Прип’ять  на чолі з Віктором  Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.

 А також пропонуємо відвідати віртуальну книжкову виставку " Чорнобиль в серці назавжди!:

 

        Усі жахіття й проблеми Чорнобиля знайшли відгук у серцях і думах українських письменників.

Майже одночасно (1987) були написані прозові твори, присвячені проблемам чорнобильської трагедії. Це повість Ю. Щербака "Чорнобиль" та роман В. Яворівського "Марія з полином у кінці століття".

В основу сюжетної лінії твору В. Яворівського "Марія з полином у кінці століття" покладено історію сім'ї Мировичів. Однак В. Яінорівський спостерігає вплив катастрофи не лише на одну сім'ю, а простежує цей вплив на життя всього навколишнього селянства.

Масштабність Чорнобильської трагедії породила цю гірку "вічну" те¬му нашої літератури. Відлік від злопам'ятного дня 26 квітня 1986 р. вже пе¬рейшов рубіж десятиліття, але події, пов'язані з цим днем, раз у раз знахо¬дять своє висвітлення у художніх творах українських літераторів.